Ковтонюк: «Ми нераціонально використовуємо кошти, яких у державі, м’яко кажучи, небагато»

20.03.2017

Ковтонюк: «Ми нераціонально використовуємо кошти, яких у державі, м’яко кажучи, небагато»

Згідно останньому плану реформ, Україну планують поділити на «госпітальні округи», урегулювати навантаження на лікарів та змінити профіль деяких медичних закладів. Багато слів вже було сказано стосовно цієї теми, але розвіяти всі міфи та надати уточнення вирішив Павло Ковтонюк.

 «В  Іспанії три госпітальні ліжка з розрахунку на тисячу душ населення, в Німеччині – 7. Загалом у середньому по ЄС – 5-6 ліжок на тисячу населення. В Україні – 9. Найдорожчим у медицині є утримання пацієнта на стаціонарному лікуванні, тому  кожна система тяжіє до того, щоб людина мінімум часу провела в лікарні і максимум видужала за цей час. На цьому побудована економіка медицини. У нас все навпаки: вигідно тримати людину на стаціонарі, бо оплачується ліжко. Тобто маємо не мережу медичних послуг, а мережу стін і лікарняних ліжок, яка не відповідає ні реальній кількості хворих, ні потребам людей», – пояснює заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.

Експерти МОЗ стверджують, що створення госпітальних округів, це єдиний шанс щоб внести покращення в мережі стаціонарних лікарень у районах та зробити медицину більш кращою та доступною для місцевих жителів.

Яку проблему ми маємо на сьогоднішній день?

Більша частина державних медичних закладів це ніщо інше, як наполовину зруйновані будівлі з застарілим оснащенням. В таких умовах навіть найгеніальніший лікар може припуститися помилки в постановці діагнозу, адже методи діагностики в таких закладах аж ніяк не відповідають сучасним стандартам.

Українці сплачують податки з останніх коштів аби держава оплачувала послуги таких лікарень. Тож в чому тут логіка?

«Ми нераціонально використовуємо кошти, яких у державі, м’яко кажучи, небагато», — констатує Павло Ковтонюк

Ковтонюк зазначив, що з державних коштів йде фінансування на покриття платежів за електроенергію та опалення напівпорожніх лікарень замість того, щоб направити кошти в потрібне русло та дійсно вдосконалювати медицину в цілому.